Опалені Чорнобилем людські долі залишаться в наших серцях

25.04.2016


Історія багата на величні, знаменні дати, але нажаль має трагічні і сумні. До таких гірких дат належить 26 квітня 1986 року. Час минув, за 30 років чимало змінилось, але людські рани від цього не загоїлися. Щорічно в цей день ми вшановуємо тих, хто зупинив розбурхану атомну стихію ціною власного здоров'я та  ризикуючи своїм життям.

Інтерв’ю на тему на тему «Чорнобильська аварія. Спогади ліквідаторів» з першим директором ПАТ "Центренерго" Сябером Миколою Олексійовичем.

Інформацію про вибух на Чорнобильській АЕС я отримав О 10 годині ранку 26 квітня з вуст міністра енергетики і електрифікації УРСР Віталія Федоровича Склярова.

Завдання тоді під час роботи на місці катастрофи були поділені на дві складові: 1. 26.04.1986 – пошук і організація доставки на ЧАЕС бору; 2. Участь у роботі Штабу. Про ступінь небезпеки перебування в радіаційній зоні спочатку не було відомо. Потім по прибутті на ЧАЕС – приблизно.

Р.S. (З метою створення бар'єрів на шляху викидів із зруйнованого енергоблока вертолітними підрозділами армійської авіації з 27 квітня по 10 травня 1986 р. було скинуто на зруйнований блок біля 5 тис. тон різних матеріалів, в тому числі 40 тон з'єднань бору (ефективного поглинача нейтронів), 600 тон доломіту і 1800 тон глини і піску. Біля 2400 тон свинцю повинні були прийняти на себе тепло, що виділяється, перешкоджаючи тим самим переміщенню розплавленого палива під фундамент реактора.)

По території ЧАЕС ми пересувалися на бронетранспортері. Користувалися респіраторами. Відчувалася сильна втома. В зоні аварії пеербував три доби, починаючи з другого дня. Зараз, безумовно перебування на радіоактивній теріторії дається взнаки. Є зміни у щитовидній залозі і нирках.

Щодо причин цієї страшної аварії, то є звіт відповідної державної комісії. Я його не коментую. Рішення приймали спонтанно, бо прикладів подібних в світі не було. Це сказалося як на методах, так і на засобах. З погляду сьогодення багато ризикували здоровьям ліквідаторів (хіміки, пілоти, будівельники).

Зараз в підвищення безпеки вкладено багато знань і фізичної праці, але на 100% до будь-яких техногенних викликів ніхто не готовий (приклад – «Фукусіма»).

Підтримка з боку держави дедалі зменшується. Для цього достатньо глянути скільки змін внесено до законодавства: Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»…

Про те, що сталося в 1986 році, яку біду відвернули від людства ті, хто став проти невидимого ворога слід постійно нагадувати, пам’ятати про всіх загиблих і дякувати їм і всім ще живущим за їх неоціненний подвиг.